Запобігання та протидія булінгу, насильству та жорстокому поводженню з дітьми

Ознакою  насильства є вчинення будь-кого умисного діяння, що вчиняється всупереч волі, бажання, без згоди постраждалої особи та порушує її права, свободи, законні інтереси та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків, зокрема:

• позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх та інших послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

• словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, поширення фото-, відео- та аудіоматеріалів знущань, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

•  будь-яка небажана форма вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток, фото-, відео- та аудіоматеріалів сексуального (інтимного) змісту;

• будь-які небажані фізичні дії, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів.

Булінгом (цькуванням) вважається систематичне вчинення насильства особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками колективу закладу освіти, або дитиною стосовно іншого учасника цього колективу.

 Насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два і більше разів протягом 12 місяців з дня реєстрації повідомлення про перший випадок насильства або з дня вчинення першого насильства (незалежно від наявності повідомлення та/або реєстрації повідомлення про перший випадок насильства).

• замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

• неврівноважена поведінка;

• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

• різка зміна звичної для дитини поведінки;

• уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;

• відлюдкуватість, уникнення спілкування;

• ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;

• занижена самооцінка, наявність почуття провини;

• поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;

• демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;

• схильність до пропуску навчальних занять;

• відмова відвідувати заклад освіти;

• депресивні стани;

• аутоагресія (самоушкодження);

• суїцидальні прояви;

• явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);

• намагання приховати травми та обставини їх отримання;

• скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття;

• вимагання особистих речей, їжі, грошей;

• пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей;

• жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення інформації сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;

• фото-, відео- та аудіоматеріали образливого змісту, фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;

• поширення інформації з метою заподіяння шкоди.

Порядок реагування.

Працівники закладу освіти та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадок булінгу (цькування), насильства або які виявили його ознаки, зобов’язані діяти відповідно до вимог законодавства України та встановленого в закладі алгоритму реагування на такі випадки:

1.     Вжити  невідкладних заходів для припинення насильства.

2.     За потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України.

3.     Негайно повідомити про  випадок керівника закладу та принаймні одного з батьків дитини, яка постраждала від насильства та дитини,  яка вчинила насильство.

4.     Заяви чи повідомлення можуть подаватися в письмовій, усній формі або анонімно (через  скриньку довіри, телефонний дзвінок).

5.     У разі  якщо у вчиненні насильства підозрюється керівник закладу освіти, повідомлення подається засновнику закладу освіти або відповідному органу управління, якому підпорядковується цей заклад освіти, який, в свою чергу, забезпечує виконання завдань і функцій, передбачених для керівника суб’єкта.

6.     Реєстрація випадку булінгу  у день надходження (в Журналі реєстрації випадків булінгу) .

7. Керівник закладу освіти зобов’язаний:

7.1.          Розглянути. повідомлення протягом однієї доби з дня реєстрації.

7.2.          У разі виявлення ознак насильства невідкладно (у строк, що не перевищує трьох годин з часу виявлення ознак насильства):

7.2.1.   Вжити заходів для припинення насильства та унеможливлення повторного вчинення насильства.

7.2.2.   Повідомити про випадок батьків дитини (крім випадку, коли кривдниками дитини є батьки).

7.2.3.   Письмово повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей за місцем розташування закладу освіти з одночасним інформуванням про це територіального органу Національної соціальної сервісної служби України, Державної служби у справах дітей.

7.2.4.   За потреби викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

7.2.5.   Скликати засідання комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми (далі — комісія) не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення.

У разі не виявлення ознак насильства інформація, викладена в повідомленні, аналізується на предмет наявності ризиків насильства, після чого вживаються заходи до унеможливлення настання таких ризиків. 

1. Освітня складова:

Навчіть дитину базовим правилам цифрової грамотності:

o    Не передавати особисту інформацію (ім’я, адресу, номер телефону, паролі) незнайомим людям.

o    Уникати публікації матеріалів, які можуть зашкодити її або іншим.

o    Критично оцінювати інформацію в Інтернеті та не довіряти всьому побаченому.

Розкажіть про ризики в Інтернеті:

o    Кібербулінг, шахрайство, небезпечні челенджі.

o    Шкідливий контент (насильство, азартні ігри тощо).

Поясніть, як діяти у разі підозрілих ситуацій:

o    Повідомляти про будь-які спроби контактів з боку незнайомців.

o    Не відповідати на образливі повідомлення, а блокувати їх.

2. Практичні дії:

Встановіть чіткі правила використання Інтернету:

o    Визначте час і тривалість використання гаджетів.

o    Узгодьте перелік дозволених сайтів та додатків.

Використовуйте технічні засоби захисту:

o    Встановіть батьківський контроль на пристроях (фільтри контенту, обмеження часу).

o    Регулярно оновлюйте антивірусне програмне забезпечення.

Контролюйте активність дитини:

o    Періодично переглядайте список контактів у соціальних мережах.

o    Ознайомтеся з іграми та програмами, якими користується дитина.

3. Підтримка довірливих стосунків:

Будьте відкритими до розмов:

o    Заохочуйте дитину ділитися своїм досвідом в Інтернеті.

o    Обговорюйте проблеми без осуду, пояснюючи, як краще діяти.

Демонструйте власний приклад:

o    Дотримуйтесь правил цифрової безпеки самі.

o    Не  користуйтеся гаджетами під час сімейного часу, щоб створювати здорові звички.

Підтримуйте позитивний настрій:

o    Заохочуйте дитину до хобі, які не пов’язані з гаджетами (спорт, творчість, читання).

o    Організовуйте спільні активності офлайн.

Ознайомте дитину з правилами «Інтернет-грамотності»:

1. Не відповідати на агресивні або підозрілі повідомлення.

2. Не відкривати посилання з невідомих джерел.

3. Використовувати надійні паролі та не ділитися ними.

4. Ділитися тривожними ситуаціями з батьками чи вчителем.

Важливі ресурси для підтримки:

·         Національні гарячі лінії: Збережіть контакти для консультацій у випадках кібербулінгу чи шахрайства.

·         Онлайн-платформи для навчання безпеці в Інтернеті: Додатки чи сайти, що допомагають дітям у захищеному середовищі вивчати онлайн-культуру.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви допоможете дитині розвивати відповідальну та безпечну поведінку в Інтернет-просторі.

Національна дитяча гаряча лінія Чат-бот “КІБЕРПЕС” для допомоги у боротьбі з кібербулінгом. 

Організації, які займаються проблемами булінгу в Україні:

Телефони “гарячих” ліній , за якими можна отримати психологічну підтримку у разі потрапляння в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами :

0-800-500-225 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; 116111 – безкоштовно з мобільних телефонів)

Ла Страда - громадська правозахисна організація, яка працює для забезпечення ґендерної рівності, миробудування, запобігання ґендерно зумовленому насильству , зокрема, домашньому насильству, протидії торгівлі людьми та забезпечення прав дітей, сприяючи впровадженню стандартів прав людини в усіх сферах життя суспільства та держави:

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Телефони “гарячих” ліній, за якими можна отримати психологічну підтримку у разі потрапляння в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами : 0-800-500-225 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; 116111 – безкоштовно з мобільних телефонів.

Безкоштовна цілодобова «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства: 116-123.

Платформа цифрової освіти ДІЯ, де можна знайти освітній серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» про те, як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок, сексуального насильства  https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

Урядова «гаряча лінія» для осіб, постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або про загрозу вчинення такого насильства :15-47

Якщо дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства, експлуатації, вербування або маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу звертатися до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України.

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав  дитини: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних),

16 111 (безкоштовно з мобільних);

онлайн-консультація для підлітків у Teenergizer;

чатбот у Telegram і Viber, який допоможе дізнатися, куди звертатися по допомогу. 

І. Профілактика негативних психологічних станів:

Розвиток емоційного інтелекту:

o Регулярні вправи на розпізнавання та називання емоцій.

o Використання карток емоцій чи щоденника настрою для рефлексії.

o Рольові ігри для тренування вираження емоцій у безпечному середовищі.

Формування навичок стресостійкості:

o Дихальні практики (глибоке дихання, методика «4-7-8»).

o Використання технік релаксації, таких як прогресивна м’язова релаксація чи медитація.

o Навчання навичкам тайм-менеджменту для уникнення перевантаження.

Підтримка фізичного здоров’я:

o Регулярні фізичні вправи, що сприяють покращенню настрою.

o Збалансоване харчування та достатня кількість сну.

Соціальна підтримка:

o Участь у групових заняттях  для розвитку навичок спілкування.

o Участь у зустрічах із позитивними рольовими моделями.

o Участь у програм ах наставництва, де старші учні підтримують молодших.

ІІ. Подолання негативних психологічних станів:

Робота з негативними думками:

o Техніка «Стоп-кадр»: зупинка негативних думок і їх заміна на позитивні.

o Написання «Листа турбот»: підлітки записують усе, що їх тривожить, і обговорюють це в групах чи з психологом.

Розвиток усвідомленості:

o Практики майндфулнес ( постійне  поверненні нашої уваги до діяльності наших відчуттів та вражень за допомогою усвідомленого дихання) - для навчання підлітків жити в моменті.

o Ведення журналу подяки: щоденний запис трьох речей, за які вони вдячні.

Робота з самооцінкою:

o Виконання вправи «Мої сильні сторони», де кожен записує свої досягнення та позитивні якості.

o Групова діяльність, що сприяє підвищенню впевненості в собі, наприклад, театральні вистави чи колективні проєкти.

Ігрові техніки та арт-терапія:

o Використання ігор для аналізу життєвих ситуацій та пошуку оптимальних рішень.

o Малювання емоцій або створення колажів із зображенням своїх станів та бажаних змін.

Спробуйте такий «Психологічний тренажер для підлітків», він сприяє формуванню усвідомленості, емоційної грамотності та навичок подолання життєвих труднощів.

1. Модуль 1: Саморегуляція емоцій:

o Вправа «Кольоровий настрій» – підлітки визначають свій настрій через кольори.

o Метод «Емоційний барометр» – шкала для оцінки власного емоційного стану.

2. Модуль 2: Навички спілкування:

o Гра «Міст дружби», де учасники знаходять спільне між собою.

o Вправа «Комплімент по колу» – розвиток уміння підтримувати один одного.

3. Модуль 3: Робота з тривожністю:

o Вправа «Мій тривожний мішок»: уявне спалювання чи відпускання тривог.

o Метод «Безпечне місце»: створення уявного місця для зняття напруги.

4. Модуль 4: Створення особистої карти ресурсів:

o Вправа «Дерево підтримки», де коріння символізує джерела сили (сім’я, друзі, хобі), а гілки – майбутні цілі.

Цей «тренажер» сприяє формуванню усвідомленості, емоційної грамотності та навичок подолання життєвих труднощів.

Якщо дитина стала жертвою булінгу?

Батькам слід пам’ятати, що необхідно відмовитись від  крайнощів:

1. Стратегії «вирішити все і відразу»: коли батьки йдуть розбиратись з дітьми чи вчителями, і в процесі застосування образ чи фізичного насилля з жертв перетворюють у кривдників.

2. Стратегії «самі діти розберуться»: комплекс жертви формується на все життя і дитина може стати патологічною жертвою і у виші, і в робочих колективах.

Батьки мають:

1. Вислухати дитину і заспокоїти її. Дитина має зрозуміти, що проблема вирішиться. І що її вини у цькуванні немає

2. Обговорити проблему з третіми особами (іншими батьками, вчителями) – без претензій та відстоювання своєї точки зору. (Дитина може гіперболізувати або перекручувати ситуацію. І насправді в проблемі вона не жертва, а кривдник).

3. Звернутись до вчителя, обговорити та стимулювати його провести відповідні виховні години з дітьми.

4. Написати заяву на директора, який і має збирати і відповідну комісію, яка розглядатиме проблему, і сформує звернення до поліції.

5. Звернутись до психолога (діагностувати: проблема дитини лежить у стосунках у сім’ї - вона може калькувати чиюсь роль чи в особливостях формування особистості дитини- давно є жертвою у своїй групі).

6. Сприяти підвищенню самооцінки дитини, у тому числі й через створення для неї додаткових соціальних середовищ (інші групи спілкування – наприклад, якісь секції чи гуртки).

7. Переведення дитини до іншої школи/класу – це крайнім метод. Але завжди варто розуміти, що неподолання сформованої моделі поведінки жертви, призведуть до того, що дитину можуть цькувати і в інших класах.